Спекотно, мабуть, буде й тридцять п'ять.
Вітрець легенький ледве-ледве лише.
А дні так невмолимо, звісно, мчать,
Ти скажеш: середина літа лише.
Це календар, віднині менший день,
Вже вечоріє швидше, невблаганно.
Лише порідшав хор птахів пісень,
А так все зеленіє бездоганно.
Спекотно, люди поспіхом у тінь,
Або чекають вечора рятунку.
А я живу іще у казці тій,
Де губи просять ласки і цілунку.
