Ти вже там, моя Люба, на Небі,
Відійшли наші спільні дні.
Очі знов підіймаю до тебе,
Спогади лишилися мені.
Як були ми вдвох, як жили,
Як милувалися в ночі.
І як любили свої мрії
Ми втілювати у житті.
Маленькі мрії та великі,
Такі потрібні нам завжди.
Сперечалися ми та будували
Сімейне щастя на землі.
І ось тебе не стало…
В самоті…
Я згадую все, що з нами було.
І рук твоїх тепло й усмішку твою,
І як раділи ми, і як дуріли в суперечках,
Доводячи лиш правоту свою.
Тепер це все з усмішкою сприймаю.
Тепло двох душ поєднують вони.
Твою присутність в кожній думці відчуваю,
Це все, що залишилося мені.
…………..
Ти не журися там, на небі.
Я досі так тебе кохаю.
У цім коханні далі жити,
Свою я силу відчуваю.
19.06.2025 Тобі
<br>Віктор-Севіла
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
