Зимовий ранок, місяць зійшов.
Земля встелена білим покривалом.
Пальці на морозі мерзнуть.
В душі тепло тече.
І гріє, як сонце.
Чудовий і гарний зимовий день.
Діти на санчатах і ковзанках катаються,
Гуляємо в парку і дихаємо свіжим повітрям.
Музика в вухах дзенить.
Слова, як птахи летять в небеса.
Співають і радуються малеча.
Неначе, все встелене казковим серпантином.
Двоє молодих планують життя.
Любов вирує з серця двоїх.
Озера і річки вкриті кригою.
Один спортсмен віджиматися став.
На льодяній кризі зарядку робив.
Дивився з моста і рядію,
Щоб не сталося з народом?
Він вистоїть в цій війні.
Надію маємо, на мужніх воїнів наших.
Вечером сонце заходить,
Червоним на обрію стало.
Мороз стає міцним.
А розмова душу гріє.
Історію веду, як хроніку.
Заповнити всі події неможливо.
Слова, як музика лунає.
Слизько під ногами стало,
Підняти жінку, треба було.
Лежала на стежині і просила допомоги.
Все добре подія сталася.
Живими і не замерзли в холоді.
Подяку отримали, і в дорогу рухатися стали.
Потягами до дому добираюся.
Слова в вірші перетворюю.
В пам'яті все перевертаю,
В каток дорога перетворилася.
І їду і ковзаючись по ній.
Голова в обертів набирає і крутиться,як дзиґа.
Роями літають думки.
Все хочеться всповнити усе.
І народу в пам'яті оставити.
Якщо я, зникну з цього світу.
Слова в переданні остануться.
Друзям і знайомі історією поділяться.
Життя продовжується постійно,
І в вічне тимчасове перейде.
Денис Третяк 19.01.2026
Денис
