Ти пробач мене
Коли захочеш…
Пам'ятаєш іще?
Пробач!
Ті листівки, туманні ночі,
Мрії, радощі, шлях невдач…
Мені світить нова дорога,
Може важча, може легка,
Позбиваю на ній я ноги
Біля Лубен чи Кременчука.
Десь далеко, у іншім світі
Розпростерся в степу Кокчетав,
У мрійливій своїй орбіті
Там витримуєш свій устав.
Я ж уперто вертаю додому
У пастельно-блідому хебе.
Дуже заздрю собі, молодому,
Часом згадуючи тебе.
1976
