Справедливість приходить запізно,
Коли попіл осів на поріг.
Вона дихає холодно й грізно,
Обтрусивши запечений сніг.
Це не свято з гучними піснями,
Не солодка розрядка в душі —
Рана з сіллю, омита сльозами
Як останні слова на межі.
У правиці — іржаві терези,
У зіницях — застигла полинь.
Замість радості — погляд тверезий,
Крижаний відгук давніх падінь.
Всі чекають її як спасіння —
В результаті лиш вирок і щем.
Справедливість —гірке це коріння,
Що пробилося крізь чорнозем.
Вона верне борги до копійки,
Та не верне усмішок живих.
Лише тиша, прозора і стійка,
На руїнах надій молодих.
01 травня 2026 р.
