Душа, що есенцію має незриму,
Все ж матерію має, а що їй мірило?
І куди повернеться долі вітрило?
На блага які претендує носій?
Де буде з усіма заслугами сувій?
Усе це покаже лиш те, що кармічно вона і отрима.
(От рима!)
Чим її частуєш і що випливе з неї
І що намальовано буде на її лівреї
Залежить від тебе.
Бо хоч як не дивись і глянь хоч куди –
Не знайдеш у світі ти тої води,
Що змочить вуста,
І враз істина Всесвіту стане проста.
Часто боляче, сумно, розбите обличчя:
Прийшли нещастя, що трощать на друзки,
І стає очевидним одне протиріччя,
Бо навіть на шию вже лізе мотузка,
Від того, як душі страждають
Невинні і грішні,
І де ті Ісус чи Аллах, чи той Крішна,
Що рятунком займатись повинні по світу?
І нащо тоді взагалі релігійна просвіта?
Та треба… Хоч людям не вір, а в сили всевишні
Їм хочеться вірить, і випити з вишні
Вина, що кличуть десь кров'ю
За здравіє
Чи упокій
І жити за правилом Доброго Діла
Нав'язаним кимось, хто важчий за натовп,
І хто закрився на ключ у своїй гігантській кімнаті.
Вибір завжди очевидний сьогодні
Чи рваний на клапті в тумані думок
І лиш демони, що придумав ти сам, з твоєї безодні
Слідкують, який наступний ти зробиш крок.
Візьми святу воду, освячену в храмі,
Святих твоїх безкорисних ідей
І окропи все, що гниллю покрилось,
Бо душа має жити today,
Кожен день, кожен час,
Коли всі незгоди й нещастя
Пробують здолати нас.
MbNotPsycho
