Така

В обіймах твоїх було холодніше ніж на протязі
Йшовши у перед не обертаючись
Розуміла те що ти не розумів
Можливість вірити у мрії надихало
Але реальність наздогнала
І тут я в одязі з білетом закордон
Стою і згадую примар минулого
яких не відпускала ще давно
Могла але серце чи то розум не давало
Вони сховалися у найтаємнішій місціни і шепотіли
Не відпускай нас ми вже ти
І я їм сліпо вірили та утикала
Але пливли роки а пісні так і не лунали
Лише шепіт але чи вірити мені?
Не думаю занадто довго я це відчувала
Сором страх .але за що
За те що я така. це дивно
Ні досить. я вирішу сама
Я буду рухатись та сліпо йти по відчуттям
Які мені підкаже тіло, примари зникнуть
Сонце росцвіте .зігріє приголубе та освітить
Тоді усе побачу я
<br>Рірі