ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ

ТАЄМНИЧА КУПІЛЬ

В ставку купається верба
І віти-ко́си в ньому мо́чить,
Взяла́ її чому́сь журба,
Давно заве́сти пісню хоче.

Заснути в хвилях, як дитя,
Й проснутись з сонечком раненько,
А місяць гладить почуття
Й на воду світло ллє тихенько.

І тиша плине між гіллям,
Немов молитва безсловесна,
І пахне м’ятою земля,
І ніч стає така чудесна.

Ставок тремтить, мов серця звук,
Що в снах шукає давню втому,
А вітер, вірний справжній друг,
Прилинув так, немов додому.

І зорі, мов пташки малі,
Із неба світять й не тривожать,
Вони, як спогади в імлі,
Їх ніч на віях тихо множить.

Верба схилилась до води,
Їй грають коники на лузі,
А на землі чиїсь сліди,
І тінь тремтить в нічному крузі.

21.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2025
ID: 1051885