Твій голос зник. Мовчить твій телефон.
Чи є ще в світі ти?! Ніхто не знає.
Де загубився ти? Де твій полон?
Душа моя від болю аж волає!
Не хочу вірити, що не побачу знов
Твою усмішку і тепло твоїх очей.
Твій голос зник, та скрізь пітьму і кров
Твоя душа кричить до нас, людей:
«Не покидайте ви мене, не забувайте!
Додайте сил мені від вас не йти,
Не залишайте ви надій до вас прийти.
Зі мною далі вам в надії бути».
Мовчить мій телефон, мій голос зник.
Та я не зник, про допомогу я благаю.
Тримайте у серцях своїх, в своїх долонях
Тепло моєї душі, не дайте охолонути.
Мені так важко, та я себе тримаю.
З останніх сил життя своє оберігаю.
І поки я тепло родинне відчуваю,
Я буду йти до вас в думках, з молитвою в дорозі.
В надії будьте ви, мене чекайте.
І якось ранком мій голос в телефоні:
Промовить: «Дружино, мамо, я вже вдома!
Я вже в Україні! Спасибі, що чекали ви донині».
14.06.2025 Війна
Віктор-Севіла
