Похмурі дні сповнені жалю,
І попіл той німий стелився…
О тихий крик, який ніхто не чув,
Об дзеркало надій розбився.
Смуток, розпач і печаль
В душі вуаль покрила.
Ті ніжні квіти, мов вогні,
Жорстока пам'ять обпалила.
І вітер спогади розвіяв
Поміж дерев, що заніміли.
Лиш тіні згаслих давніх мрій
У серці болем ще зоріли.
04.08.2026, Івушка Моргентал
