ТИХИЙ РАЙ
Схмурніло небо й дощ постукав
У сонне, вранішнє вікно,
А там десь --- річка, поряд луки,
В кущі покинуте гніздо.
Сумне теперішнє, минулим
Ступаю вкотре, раєм зву,
А ще вважаю своїм болем,
Жалкую --- там вже не живу.
Усе ж лечу туди думками,
У ті далекі береги,
Поміж травою, бур'янами
Старі відшукую стежки.
Униз, на річку кину оком,
На білі хмари серед хвиль,
На зілля, кущ шипшини збоку,
Що уже ягодами цвів.
І ще попереду калина,
І невеликий, густий гай,
І жовті верби, і долина...
Мій незабутній, тихий рай.
22.11.2025.

Коментарі
Коментарів ще немає. Напишіть перший.