Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Вірші

ТИХИЙ РАЙ

Ганна Зубко

Схмурніло небо й дощ постукав У сонне, вранішнє вікно, А там десь --- річка, поряд луки, В кущі покинуте гніздо. Сумне теперішнє, минулим Ступаю вкотре, раєм зву, А ще вважаю своїм болем, Жалкую --- там вже не живу. Усе ж лечу туди думками, У ті далекі береги, Поміж травою, бур'янами Старі відшукую стежки. Униз, на річку кину оком, На білі хмари серед хвиль, На зілля, кущ шипшини збоку, Що уже ягодами цвів. І ще попереду калина, І невеликий, густий гай, І жовті верби, і долина... Мій незабутній, тихий рай. 22.11.2025.

Коментарі

Коментарів ще немає. Напишіть перший.