"Ти"

Бринить шипшина, шепче гай,
Така вродлива… плаче рай.
Летять птахи — курличуть в небі,
Ти мрія, що живе в поеті.

Ти щастя в усмішці ранковій,
Ти танець в подуві земному,
Ти подих вічності без краю,
Твоє життя тобою ж сяє.

Ти ніжний цвіт, весняна злива,
Твій голос — ноти полонливі,
Твій розум вартий білих крил,
Щоб полетів і світ відкрив.

Ти пісня, речення, ти слово,
Ти грім, ти дощ, ти сяйво й колискова.
В тобі душа і сум, і радість,
Ти спалах миті, вічний хід.

Ти — океан, і ти ж — політ,
Ти джерело, ти дощ, й вулкан,
Ти свій початок й свій капкан,

Ти вічність, час і тиха мить.
Твори, живи, лети в блакить,
Де сяє істина — твій край.
Де в кожнім слові — теплий рай,
Де твій початок і політ.
Де щастя ,радість й власний світ.

В.М.