То ти його чекала?
Таким, яким він був?
Сама собі брехала,
Та він того не чув.
Просто гуділо в голові,
На шиї вени пульсували,
Він сам, один, сам у собі,
І голоси братів звучали.
Тих, що давно уже нема,
У грудях жар, вогонь…
З ним поряд ти — наче сама?
Торкнись його спітнілих скронь…
Ні, не відчує він твоїх долонь,
Прошу, облиш, збрехавши,
І ваші душі розійшлись
Назавжди.
Знаю, як важко,
Коли вночі, крізь сон,
Не бачачи безпечних зон,
Він бій продовжує зі злом.
Коли кричить і плаче в одну мить,
Коли горить і може обпалити…
Ні, ти не зможеш,
Ні, ти не зможеш
З ним далі жити…
На жаль, для нього…
Шкода, ви поряд, та вас один для одного нема.
Він сам. І ти тепер сама…
Хмельницький 16.04.2026 р.
<br>Гигиняк Вячеслав
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
