Сирен тривоги не було колись.
Тепер вони назавжди з нами.
В повітрі ненависть летить,
В серця нам лучить,
На все життя лишивши рвані рани,
Лишивши вбитих.
Пів світу відчуваю ворогами,
Світ був відкритий і безпечний, нині
Перелічу на пальцях рук кому є віри,
З них половина танки та мортири
Співають незалежність Україні.
Лишивши вбитих.
Побачить райдугу і відчувать любов?
Надалі жити незбагненно якось.
Шукати кольорів між чорним й білим,
Хіба можливо?
Хіба до скону в нас ще буде часу
Живих лишити?<br>Микола Мостовенко
