Сумно жилось колись чоловіку,
Сірим здавався йому цей світ.
Був він нудним для чоловіка,
Аж поки не зустрів Її розквіт.
Прийшла Вона, як та Наяда,
Німфа джерел, річок, озер,
І по приході з собою мала,
Музи натхнення з трьох речей.
Нехай Боги собі веселяться,
Олімпу вистачить ідей,
Чим від нудьги себе поразвожати,
Та й Вакх у дружбі та Морфей.
Три музи із собою мала,
З Олімпу дівчина зваблива,
І чоловіку в страви додавала,
Щоб він із нею був щасливий.
Щоб вихваляв її щодня,
А уночі, щоб пестив ніжно,
І щоб палаючи з жаги,
Вірші складав би у рядки,
Їй проспівав би дивовижно.
А вже коли його вуста
Завмерли трохи відпочити,
То пензель у його руці,
На полотні слова міг відтворити.
Три музи: спів, вірші та малювання,
Взяла вона собі в Богів,
Бо знала, що земне кохання,
Затьмарить на Олімпі спів.
07.11.2025
