Люди в білих маскхалатах,
З червоним хрестом на спині.
Приймальники праху й втрати
Чим допоможуть вдові?
Перші приймають чиєсь горе,
Крізь них тіл проходить море.
Вони вже не знають страху,
Знову будні воєнного жаху.
Завчені рухи, застиглий погляд,
Приймання загиблих, огляд.
Тут тільки тіла, душі у вирій,
Блукають в скорботі сивій.
Чекають на них у рідному місті,
Щоб спочили в родинній колисці.
Тоді лиш спокій душа знайде,
Як тіло до дому свого прийде.
Люди у білому спецодязі,
З червоним хрестом на спині,
Ніби у сумному потязі,
Рухи завчені, та мовчазні.
Тіло везуть до своєї землі,
Тілу байдуже, та мені ні.
18.06.2026
