Уже літо потроху згасає,
Його дні добігають кінця,
Промінець на плечі́ упіймаю
Й посаджу́ на краю стільця.
Й посаджу́ іще божу корівку —
Дуденька́, що у крапочках весь,
На оту он, нахилену гілку,
Чи оцей, біля ніг бур'янець.
На метелика дивляться очі,
Та́кож квіти, а чом би і ні,
Уже вітер торкнутися хоче
І тих квітів, і тих бур'янів.
27.08.2026.
Ганна Зубко
