Школярик, що прийшов на перший дзвоник,
Не відає своїх пригод майбутніх,
Та відчуває запах їх і колір.
Та як відчути їх на цьому дні?
Тепер ти, як блудлива жінка,
Що загубилась між тривог
Над прірвою посеред бурі,
А лемент вибухів ніяк не вщухне…
Поривів вітру уникати не боїшся,
Хоч нескінченна ніч закашлялась вологим страхом…
Лише самотній саксофон, як птах,
Летить у відчай.
Такий от під ракетами твій Рай?
Як наглий рекет терпиш ти у нім?!
