Усе змішалось: кров і піт,
земля і сльози.
Я сита іграми еліт,
це — передози.
Порожні гойдалки, чуттів
коловороти…
Незвідані Твої путі,
Всевишній…Хто Ти?
Чи не печуть Тобі слова
німі у горлі?
Отута, де росла трава —
каміння голе.
Чи не болить Тобі весна,
сповита в попіл?
Тобі відомі імена
дітей навпроти?
Кому тут жити чи горіть,
хто обирає?
Цвіте лоза біля воріт
між пеклом й раєм…
04.04.2025
<br>Ірина Білінська
