У світі мертвих сліз, там де душа повисла
На залізних мотузках, без сліду тих бувалих іскор,
Зруйновані на берегах порти і згорілі оселі —
Повернешся знову ти в краї мертвих корифеїв.
Перманентне розмаїття сліз
Шкребоче душу без зупину,
Ті звуки ідучих валіз,
Те нутро змарніле, і морщини.
Спотворені душі людей
І фальшиві альтруїсти,
У світі тих дурних ідей,
Де народові немає що поїсти.
І де Месія? Де Ісак?
Де пригноблені і ті беззаконні?
Коли ж народ розвіє прах —
Той прах страждань і беззаконня?
Єднайтесь, люд, великий виде,
Єднайтесь ті, кого гнобили!
Проти кривавих супостатів —
Хто з жил твоїх знов крові попили!
Коли народ на землях гине —
Чути сміх з маєтків їх
Лиш сатана зі сміхом скаже:
“У вампірів зараз обід”.<br>Мирон Наганович
