У темряві снились солдатові очі,
І тихо шептали, додому так хочу…
За мамою скучив, і діти чекають,
Що я в небезпеці вони і не знають.
Так холодно, сиро, в окопі моїм,
Вкриваюсь я сильно бушлатом своїм.
Молюся, в страху, дух стискає
Останньої надії вже наче немає.
Мене охопила велика туга,
Учора ховали найкращого друга.
У мене є віра, та сил вже немає,
Віра моя помаленьку вмирає…
Ірина Мякота
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
