У човні пливуть двоє у літо,
Де грайливо мартини літають.
Твої ноги стоять серед квітів,
Вдалині білі хмарки кружляють.
Небо синє торкається жита,
Що з волошками переплелося.
Ластівки вдалині гордовиті,
Заплітають березам волосся.
Соловейко за гаєм блукає,
Він кохану шукає рідненьку.
Сльози з сумом свої витирає,
Виглядає свою дорогеньку.
Ти стоїш на зеленому лузі,
Босі ноги торкаються квітів.
Ми, немов у щасливому крузі,
Обіймаю тебе серед віття.
Соловейко співає за гаєм,
Бо кохана вернулась додому.
Доля їхні серця поєднає,
У зеленому раю земному.
Дуже гарно.
Дякую❤️
Дуже,ніжно бо це про найбільш щирі почуття кохання,до сліз доводять ваші зворушливі слова,щиро дякую вам, Леоніде і всі хто створив такий шедевр,браво, бажаю вам добра і Любові та щастя!