Вже котру ніч один і той же сон:
Я бачу, як страждає мій Херсон.
Як плачуть сумним світлом ліхтарі,
І як вогонь випалює в горі.
Як кожен день літають FPV,
І не сховатися ні вдень, ні у ночі,
Я знаю — це не сон, це наяву:
Херсон стражданням стримує орду.
Там мужні люди, зграї всупереч,
В біді не опускають мужніх плеч.
Я бачу і у сні, і наяву,
Як КАБами шматують вулицю мою.
Я відчуваю, як здригається земля,
Як чорним воронням вкривається вона.
І як Дніпро несе у своїх очах,
Всі наші сльози, що стікають по містах.
Стоїмо ми — стоятиме і наш Херсон!
І вистоїмо ми, й це буде не сон.
Фортецею стоїш на березі Дніпра —
Не пройде крізь тебе російська ця орда!
Віктор-Севила
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
