Хочу про ніч, про світанок писати,
Але не можу — знаходжусь у сні,
Хочу босо́ніж у ро́си ступати
Та вже ті ноги, як не мої.
Хочу до лугу, до га́лявин хочу,
В пахощі ніжні тих квітів і трав,
В кожного дня виманюю-про́шу
Спокій, який дефіцитом вже став.
Щебет хоч чути, і тут, і здале́ка,
Тішить все погляд пташиний політ,
Відволікає й задушлива спека,
І в полі зору на відстані цвіт.
Нема ароматів, відцві́ли вже липи,
Мальви розквітлі не пахнуть чомусь,
Хочеться тиші, по-іншому жити,
Але це „тепер" моє треба комусь.
28.06.2026.
Ганна Зубко
