Прожену біль хоча би на день,
Щось приємне далеке згадавши,
І от маю: табун знов гусей
І корову, мотузку додавши.
Наче кадри старо́го кіно,
Появляються й знову зникають,
Вже корова із збитим ріжком,
А всі гуси у річку тікають.
Викликають ті сльози вже сміх,
Якби́ зараз за те все узятись,
Нові кадри — про зиму та сніг,
По якому приємно кататись.
Снігурі вже попали у кадр,
Сніговик без мітли і носа,
Промотати схотілось назад,
Де у кадрі вже безголоса.
Був смачним мені сніг той, лід,
В результаті — не вийти із хати,
А лежати там декілька діб
Та огидні пілюлі ковтати.
Й знову кадри, де йду і біжу
По дорогах, каменем вкритих,
Серед пахощів чебрецю…
Хроніка днів прожитих.
28.06.2026.
Ганна Зубко
