Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Вірші

ЧОРНІ ПТАХИ СМЕРТІ.

SERHII VERESHCHAKO

Знов по небу летить, смерть у лапах несе, Чорний птах, який зветься Шахедом. Хто ж із пекла тебе полювати пустив? В цю країну, з ясним синім небом. Чи у того бійця, ще існує душа, Що тебе запускає на вбивство? Як він спить уночі, коли сниться той плач, Коли мати хоронить дитину. Мати в чорній хустині стоїть край землі, А в руках лише рамка і фото. Хоч над нею синіє небесна блакить, Та для неї весь світ - як чорнота. Ще учора дитина сміялась в дворі, І тримала матусь за руку. А сьогодні земля обіймає її, І мовчить материнська наука. В домовині лежить її сонячний світ, Що не встиг смак життя скуштувати. І матуся в сльозах на могилі лежить, Бо не може дитини підняти. А ті чорні птахи все летять у горі, Несучи Україні страждання. Та колись над землею, де нині гуде, Знову тиша стоятиме рання. І нехай вони знають - не зламати народ, Той народ, що в цих землях зростає. Та за кожну дитину, за кожну сім'ю, Всіх катів - кров за кров покарають. Верещако Сергій.

Коментарі

Коментарів ще немає. Напишіть перший.