Ми на відстані часу, та поруч в ту мить,
Коли серце твоє від тривоги не спить.
Без дзвінків і без слів, крізь нічну глушину,
Чую ду́мки твої — розпач та гіркоту.
Це невидима нитка, що вшита у сни,
Мов струна між серцями посеред зими.
Коли раптом відлуння мов скрипка звучить,
Озивається тихо й по венах струмить.
Я читаю твій настрій і ду́мки без слів,
А ти бачиш мене у строкатості снів.
Зустрічаються душі крізь час і світи,
Якщо я замовкаю — продовжуєш ти.
15 липня 2026 р.
