Життя швидке, не встигнеш озирнутись
І вже воно дійде свого кінця
І вже не буде шансу повернутись
Аби зробити з себе іншого митця
Приходять люди, їх міняють інші
Зникають друзі і кохання йде кудись
Ти так багато лажі вкоїв друже
Не віриш? Лиш назад ти озернись…
Ніщо не вічне. Ні любов, ні друзі
І лиш не себе ти надію мав
І можеш впевнено сказати друже
Що навіть цю надію про*бав…
Кобеляцький Тарас
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
