Цей простір під шкірою — спогадів гори,
В них пам'ять ховає уламки розмов,
Там душі босоніж ідуть вперто вгору
По скалках туди, де живе ще любов.
Усе, що забуте й заховане в шафах,
Кристалами гострими ріже до сліз.
Минуле лишає щербини і знаки,
Складаючи болі в химерний ескіз.
Там кроки по скалках — то шлях до прощення,
І кров застигає в коштовний бурштин.
Там пам'ять стає не тюрмою, а храмом,
Де кожен осколок — це спомин глибин.
13 серпня 2026 р.
