Тобі і мені допікає війна.
Тут долі мільйонами губить вона,
Безжально скалічені душі й тіла
На Гентський вівтар повела.
Нам зв'язано руки, сумбурні думки,
Не день, не годину – суцільні роки
Вампіром упившись у лікоть руки
П'є кров з нас рашистська кагла.
Як стримати гнів, що ти мусиш таки
Віддати найкращі й важливі роки
Війні й росіянцям!? Що мрії палкі
Здійснити Душа не змогла?
Ховаєшся в гумор, в заняття прості,
У те, що було у твоєму житті,
Несеш катастрофу цю на самоті,
Яка уже в тебе вросла.
_______________________
Щодня лунає більш десятка,
Як оповіщення про смерті,
Як поминальне по загиблих,
Сирен …
<br>Валерій
