Знову дощить, знову хмари сумні –
Жоден промінь не пломеніє,
Піднісши долоні свої крижані
Під зливою Арктика скніє.
Живе все зібгалось від цього дощу –
Поринуло в себе. Від зливи
Лиш троє сьогодні уже не втечуть:
Ти, я і щось
особливо важливе…
