Я ВИТРИМАЛА, ВСТОЯЛА, НЕ ЗДАЛАСЬ
Чужого одягу я не носила,
Не приміряйте ви і мій.
Коли сміялись мені злісно в спину,
У відповідь не промовляла слів.
Коли хотілось плакати — трималась,
Як було важко, я боролась з усіх сил.
Не впала духом, я терпіла, не зламалась
На зло всім ворогам, ради дітей своїх.
Не носіть ви одягу мого,
І не дай Боже пережити те, що я.
Як я змогла усе це пережити?
Не судити й не вирішувати вам.
Я посміхалась у горі і в біді,
Трималась, щоб не впасти ні на мить.
Хто дав вам право обговорювати мій біль,
Засуджувати все моє життя?
Та я все витримала, встояла, не здалась.
Коли було нестримно, дуже тяжко,
Життю своєму просто усміхалась,
І далі йти мені було не страшно.
Та незважаючи на всі ваші плітки,
На осуд, кляузи, написані за змовою,
Я вдячна, що ви мене зламати не змогли,
Що ненавидіти вас, як ворогів, не в змозі.
Не озираючись, піду шляхом своїм,
Усе пережите залишу за спиною.
У моєму серці оселилася любов,
Яку я пронесу усе життя з собою.
Я вас простила, грішних і святих,
І зла на серці тримати я не буду,
Бо у моїй душі єдиний Бог,
Який підтримує й дарує мені сили.

Коментарі
Коментарів ще немає. Напишіть перший.