Я сьогодні — як чайник без кришки киплю.
Я киплю, і свищу, і не знаю межі.
У кишені — вітри, та я все це терплю.
Мої плани масштабні — не входять в вірші.
Я виходжу у світ, як у цирк без квитка,
де коти диригують оркестром дощу.
Де маршрутка — немов божевільна ріка
і сміється й глузує: «Тебе не везу!»
Я танцюю на небі у капцях із хмар,
розмовляю із вітром на “ти” і на “йди”.
А реальність питає: «У тебе, що? Жар?»
— Ні, не жар. Просто я відпустила світи.
Мені смішно, як важність шукає паркан,
Я підписую хаос як “автопортрет”.
Бо життя — це не план і не строгий екран.
Я — безбашний і трохи космічний куплет.
21 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
