Нашій нації не потрібно
мотивації!

Вірші, книги та новини

Вірші

Єлей

Оля Дідух

Я повільно виливаю на твоє тіло єлей, Твоя шкіра слизька та тепла. Нехай він затримається десь в районі грудей, Зухвало припікаючи, наче лава із пекла. Я розчавлюю на твоїх губах перестиглі плоди, Нехай вʼязко стікають додолу. Як ввечері на стінах стікають сади, Кінчиками торкаючись столу. Я торкаюсь твоїх плечей, Як перший серпневий вітер. Заблукавший серед постілі та ночей, Серед глибокого мовчання та літер. Я собі привласнюю твій погляд, Солодко розтягнувши його в часі. В твоїх лісових наполоханий світогляд, Наче гріх, що випадково заплутався в рясі. Я заводжу твої вологі руки за спину, Мотузка норовливо не піддається вузлам. Ковтаючи злісно свою слину, Я веду чорну королеву в королівство драм. Я бачу, як в твоє тіло просочується єлей, Повільно підкрадаючись до серця. Десь пече опік в районі грудей, Як пече серцевина розчавленого перця.

Коментарі

Коментарів ще немає. Напишіть перший.