Аккерман – наше місто славетне.
Стародавнє, йому дві п’ятсот.
І колись було дуже шляхетне,
Досягало найвищих висот.
Місто греки колись заснували.
Славнозвісний ти мій, Аккерман!
Офіусса первинно назвали,
Мабуть вабив Дністровський лиман.
Має місто найбільшу фортецю,
Наш молдавський сусід збудував.
Не дамо ми цю землю русинцю,
Щоб це місто з землею зрівняв.
Над фортецею сяяло сонце.
Нещодавно і місто гуло.
Зараз чую лише у віконце,
Лихо в кожну родину прийшло.
А навколо такі краєвиди,
Повсякдень вони звичні завжди.
Я не хочу тепер, щоб ці гниди,
Залишили свої тут сліди.
Хочу бачити, як сходить сонце,
І як місяць пливе по Дністру,
І промінчик тримати в долонці,
Буйне хай очерет на вітру.
Анна Стоєва
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
