Сидіти на балконі і слухати спів птахів,
Неначе в минуле на крилах летіти,
Де малого підтримка була.
Що казали не вмієш і робити не зможеш.
Вірші на пам’ять важко вдавалось,
Танець виконувався не в ритмі.
Пітримку не було, а розпач в душі.
Тільки сльози текли на сорочку.
А думки летять вперед,
Швидко плине час.
Деякі мають таланти.
І руки допомоги подали.
Найшли під сонцем своє місце,
А ти горюй на самоті.
Що не вийшло в житті.
Не використані скарби, в землю зариті.
Надію на вічне життя після смерті маємо.
А творити хочеться зараз,
Добро і любов дарувати всім.
Щоб пам’яті народі зберегтися.
Можливо якась містична особа,
Допоможе в пошуках істин.
Шлях до успіху і радощів,
Треба знайти.
Міра вартості у всіх є,
Люди- управителі своїх бажань і діянь.
Керувати треба з міцної волі,
Щоб не бути рабом чужих бажань.
Щось творять в історії людства,
А пам’яті книзі збережуться твої справи,
Вірність слів і виконання в реальному часі,
Немов капля в цілому океані.
Слова когось надихають,
Дають сенс в майбутньому існування,
Приклад для шани і поваги,
Даже слів буде замало.
Денис Третяк 17.07.2025
Денис
