Заглянула в майбутнє своє на хвилинку…
І побачила класну, щасливу картинку,
Де верба опустила зеленії віти,
А до сонця всміхаються любії квіти.
Хоч весна не прощається з снігом,
Плаче небо сльозами, не сміхом.
В голові все ж рояться хороші думки
І плетуть з первоцвітів красиві вінки.
Щастя любить красу й тишину,
Щастя любить ліси, моря й гори.
Відверни від нас, Боже, війну,
Хай знов в небі всміхаються зорі.
Заглянула в майбутнє своє на хвилину
І побачила нашу в узорах Вкраїну.
Не в руїнах, вогні, а у квітах жасмину,
Непоборну, живучу, соборну, єдину.
Усі села й міста, що горіли в вогні,
Піднялися й сказали:”Ні, клятій війні!”
І не буде прощення для вас, бузувіри,
Бо ви вбивці, не люди, і навіть не звірі.
А майбутнє планети у наших руках,
Хоч тернистий, колючий той шлях.
Навісніє злий ворог у наших краях,
Згине він й проросте бур‘яном у полях.
Марія Грушак. 11.04.2022р.
Марія Грушак
