Баба Яга

‎У хащах темних, де вітер гуляє,
‎На курячих ніжках хатинка стоїть.
‎І вдень і вночі, тиша там аж лякає,
‎Межа між світами мерців і живих.
‎
‎Сидить там бабуся з сумними очима,
‎У них і вогонь і тиша віків.
‎Вона розуміє природу і духів
‎Завжди на сторожі, не пройде лихий.
‎
‎Не просто то відьма, а знань охоронець,
‎Вона пам’ятає як світ утворивсь,
‎Іще береже дуже давні закони,
‎Коли навіть світ і не знав про папір.
‎
‎До неї ідуть – ті що долі шукають,
‎Хто правди шукає, чи зцілення сил.
‎І кожен їй платить – бо Яга знає,
‎Що без оплати не буде і крил.
‎
‎Сміється Яга коли буря находить,
‎Ночами в котлі трави варить вона.
‎Там слово її то могутнє закляття,
‎І плине по лісу смачний аромат.
‎
‎Та хоч і бояться її по всіх селах,
‎Але володіння в повазі завжди.
‎Тому що Яга береже ліс і землі,
‎Які давно предки їй заповіли.
‎
‎Яга не лиха – вона лиш рівновага,
‎Що межі тримає на лезі тонкім.
‎І хто серцем чистий – тим допомагає,
‎Та смерть буде тим що з брехнею прийшли.
‎
‎Отак і живе стара, мудра бабуся,
‎Межу стереже і прадавній закон.
‎Бо Баба Яга то і смерть і підтримка,
‎Залежно з яким ти проханням прийшов.
‎