Батьківський завіт

У рідному місті – рідний рід:
Тут залишився мій батько.
Я пам’ятаю його завіт:
“Потрібною будь і не озирайся.

Прощай все погане, забудь лихе,
Прямуй у майбутнє з мрією.
Можливо, колись згадають тебе
Незлим тихим словом – з надією”.

Мій батько працює, як завжди робив,
Не хоче покинути місто.
З надією вірить у мир без війни,
І знає, що він – корисний.

Таким, як він, – низький уклін!
За те, що просто залишились…
підтримують в місті щоденності плин
І вірити в мир не стомились.

січень, 2024 ©Ірина Вірна

мій батько помер 5 травня 2025 року на 74 році життя
СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ