Безвихідь складається з даного переліку подій,
Сім сходинок у наше персональне пекло,
В безладді пожираючих думок, неспокій,
Розбиваючись в гострокінцевих уламках опіній, роздерло,
Вганяючи нас в аменцію рік, жорстокій,
Баталії фізичних процесів, тіло промерзло.
На першій сходинці віра розчиняється,
Очі повільно закриваються,
Безкровні руки опускаються,
А серце трохи здригається.
Вслід за цим безсилля надходить,
Відчуття втрати контролю над життям зашкодить,
До мізерного пустопорожнього існування зводить,
Страх перед невідомим родить.
Згодом приєднається втома,
Замість боротьби явиться судома,
Сила нічого не змінить, немічна форма,
Світ — це наш синдром Стокгольма.
Наступна сходинка — жах,
В чорноті непроникного моря міркувань, рук взмах,
В спробі не втонути зі слізьми на щоках,
З липким жахіттям невідомого з панікою на плечах.
П’ятий крок приносить самотність,
Самокопання перероджується в монотонність,
Ніхто не збагне, безмовність,
Ігноруватимуть допомоги серйозність.
Перед кінцем людина втрачає сенс,
Минулі цілі приносять тільки стрес,
Мотивація вгасне, розум затрясе,
Глибока хвиля відчаю нападе.
Кінцева точка — це смерть,
В голові зашумить агонії круговерть,
Божевільна жага зникнути вщерть,
Психозом підтриманий покине земну твердь.
Переступивши край, тіло крижане,
Зацепенілий погляд тьмяно впаде,
Маронові окроплені краплини всохнуть, запахне
Нудотно-солодкий сморід, повіє, це плоті притаманне.
08.02.2025
Анастасія Франків
