Кожного разу коли я не можу заснути
Коли безсоння розриває мій мозок навпіл
Я починаю думати, що життя моє нічого не варте
Летить до біса і що в ньому немає сенсу
Жив достатньо, посадив дерево , залишив нащадків
Дім збудував, хоч нікому він не буде потрібен
Хотів бути кращим, але не мав сміливості руху
Мав свою думку, але тримав її із собою
Любив музику хоч і не грав ні на чому
Знав вірші, але не читав уголос
Мав віру , про яку нікому не міг сказати
Шукав себе та не знайшов нічого
Вважав себе добрим та щедрим , хоч друзів не мав насправді
Допомагав різним людям хоч вони цього були не варті
Любив море та сонце , гарне вино та їжу
А все ж цього мало щоб сказати що прожив гідно
Гідно прожити це знати хто ти та з ким ти
Знати що є добро і його завжди захищати
Знати колір країни, в якої ти хочеш померти
Слово тримати та й вірити у неможливе
І в той саме час, коли до тебе прийде Всесвіт
І скаже, що можеш забрати все, що для тебе варте
Разом з собою ти забереш дві речі
Дві речі які завжди були твоїм сенсом
Це розуміння приходить завжди запізно
Бо такі ми люди і створені не досить уміло
Що головне це бути із тими кому потрібен
Та робити що мусиш, а далі нехай що буде
Юрій
