Не втомлюсь я ніколи від Неба!..
Так чарує мій погляд блакить…
Задивлюся у Вись, бо потреба…
Нескінченна, життєва мить…
Нехай хмари мій біль забирають,
Рани серця зцілИть бірюза…
Нічні зорі хай вічністю сяють!
О, вселенське, безмежне життя…
Я не хочу на щось нарікати,
Розгорнулися крила мої!..
Новий день поспішу зустрічати,
Хочу жити, літати, як в сні…
У попутного вітру на гребні –
Я полину, як птаха в лісах.
Розлітаються біди на щепні!
Вільно дихаю, щезнув весь страх!
Я в блакить задивлюсь, бо потреба,
Хай єство окриляє краса…
Рясний дощ поливає із Неба,
Хай розкриється навстіж душа!
15.07.2024 р.
Надія Холод
Надія Холод
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
