Під хмарами диму, де блискає грім,
Відьма ступає, як тінь між руїн.
В очах її буря, в долонях —- вогонь,
Вона —- воїтелька, захист і бронь.
У сутінках ночі, де тиша глуха,
Чутно шепіт заклять, мов пісня дзвїнка.
Закляття її —- не для зла, не для бід,
Вона захищає козацький наш рід.
В бою, де вороги втрати несуть,
Від відьми вони нікуди не втечуть.
Рукою махне —- і противник тікає,
А якщо піймає, на шматки розриває.
Сильна, як буря, і мудра, як світ.
Її сила —- не з крові, а чорний кіт.
Вона —- символ відваги, міцна, мов брили,
Бойова Відьма —- це є спецсили.
За спинами воїнів, на їхньому боці,
Вона —- щит невидимий в кожному кроці.
Її чарівність нагадує зброю,
Що швидко виводить орків зі строю.
І нехай вороги її бояться й клянуть,
Бо в кожному жесті її могуть.
Вона міцно тримає правди меча,
Бойова Відьма —- рубає з плеча.
