Він йшов, спираючись на милицю.
Повільно йшов не спотикавсь,
Лише сльоза текла по вилицях,
А він її не витирав.
Прийшов на площу, з фото встелену,
І кожного з них цілував.
Тут всі – убиті чи застрелені,
Чи зниклі. Він усіх їх знав.
А мимо нього йшли бездушені,
Та чорно-біла цвіль життя,
Що, лиш буденністю придушена,
Бо, бачте, правда в них своя.
А в нього зриви в серці й вибухи
І крики всіх, хто тут стоїть.
Йому цих спогадів не вимкнути,
Лише сльозами напоїть.
Він йшов, спираючись на милицю.
Повільно йшов, не спотикавсь,
Лише сльоза текла по вилицях,
А він її не витирав.
18.03.2025р.
Автор: Аня Бусецька
Анна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
