Серед гуркоту, що рве думки,
Я йду крізь грім у пошуках тиші.
Не кулі, не вибухи , не крики людські,
Ті що у серці мене не залишать.
Мовчання — мій щит і мій гріх,
Його я тримаю, як зброю.
Бо в тиші — слова, що не зміг,
Сказати у час буревію.
Бій за тишу — не з ворогом бій,
А з шепотом страху всередині.
Коли світ мовчить — я стаю живий,
Крізь тишу іду, мов по льодині.
Вона — не втеча, не любов що п’янить,
А вибір душі у знемозі.
Я б’юся за спокій, за кожну мить,
Що серце тримає в тривозі.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
