Вагон

Він попрощався з нею
І тихо так пішов у свій вагон.
Вона кохає його всією душею
Нажаль для них то був не сон .

Він поїхав у гарячу точку
Але ж вона його тримала.
Напам’ять дала із запахом своїм хусточку
А він же знав як сильно вона покохала.

Він так любив її зелені очі
А як дивився в них то млів.
В окопі згадував її посмішку щоночі
Тому і кожен день від неї цвів.

Скоро позвоне їй з словами "Перемога!"
Вона з сльозами скаже як його чекає.
І з радістю буде чекати на той самий вагон
Бо вже ніхто її, як він не покохає.

Настя Бортник