Часом замріяна буває…
Так щиро посміхається вона…
І голосно дивується, а може –
Завзято сперечатися щодня…
Буває зупиняється в порозі…
І з сумом проводжає даль…
Туди, де стеляться дороги
І, де жила її печаль…
Не хоче говорити й слова,
"Вона не в дусі",- скажуть їй,
Та милим поглядом,
ласкавим…
Вона завжди всміхнеться всім…
Її дивує загадковий простір…
Прекрасні миті в мерехтінні дня…
А за дітей життя положить!
Відкриє світло їм щодня.
Не заважайте її мріям,
Не смикайте весь час рукав,
Вона ніколи не зупинить –
Потік життя!
Велична і всесильна Жінка!
Неперевершена хода.
Для чоловіка вічна втіха,
Вона прекрасна, як Зоря.
ND💞
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
