О, хто ми, звідки і куди йдемо?
Чи ми реальні, чи омана?
У чому сенс, що є буття…
Чи може буть щось бездоганне?
Ми у полоні власних тіл,
А розум наш межі не знає
Такий жорстокий дисонанс
У волі й плоті виникає…
Мовчать зірки, сигнал летить в ніщо,
Безодня космосу безлюдна та без краю
Як страшно, якщо ми тут не одні
Але страшніше, як безкінечно самі
А індивід, що індивід?
Ліміти, слабкість та закони.
Блаженний той, який не бачить кайданів,
Від усвідомлення не знає болю.
Відсутність волі – нерозривне коло,
Бо їй нізвідки взятись не дано.
Коли один, не буде допомоги
Хай кожен допоможе сам собі.
Греморі, місячна богине,
Хай погляд твій на мене упаде
Завжди зі мною ти і твоя сила
І я завжди з тобою і люблю тебе.
Олександр Мезенцев
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
