Знову сонце зійшло, і знов сонце сіло –
А я не бачив того.
Знову день минув, і жодної звістки з небес
Від Бога Святого.
А на заході сонця примари встають
І клубочаться хмари.
От розумники! певне, будують світи,
Або ж навпаки: то руйнації чари.
Але ж ні! Ніякої руйнації там
І жодного будівництва немає.
Це просто вечір тупий
Землю попелом засіває.
І ще дещо я про себе збагнув:
Шукаючи вашу копійчину, свого динарія втратив.
А чорт у мене стоїть за плечима,
І регоче, рогатий.
Анна Некрасова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
