ВЖЕ ІНШІ ДНІ

Вже інші дні, у свіжій прохолоді,
Вже безперервно падають дощі
Все ж тішить осінь
змінами в погоді,
І тішать змоклі квіти і кущі.

Дощ не втихає, по вікні стукоче,
У нім не моче вітер лише крил,
Літа-кружляє скільки і де хоче,
А може й десь
вже шкоди наробив.

Якби́ туди, в густу росу́, калюжі,
Вітрець де віє, до́щик поросив,
То дуже б тішилася б, дуже,
Хто б що не думав,
що не говорив.

Із заздрістю в минуле заглядаю,
Де була вільною,
як вітер у полях,
Тулю́сь вікна,
всміхаючись зітхаю,
Посеред стін, в неволі,
наче птах.

30.09.2025.
Ганна Зубко

як вітер у полях,